Футболісти часто називають жарти, історії, байки обаполками. Різноманітні історії, веселі й сумні, реальні і – частково – вигадані, інколи здаються зовсім неправдоподібними, я почав збирати року 75-го. Не спеціально, зрозуміло, а які трапляться. Щось розповідали мені з перших вуст, щось розповідали ті, кому розповіли з перших вуст, щось прочитав, щось відбувалося безпосередньо зі мною.
Назвати себе автором усіх історій, звісно ж, не можу. Швидше – збирачем, пам'ять якого освіжали часом періодичні видання, книги, інтернет-сторінки. Зустріч на спортивних перехрестях було, зрозуміло, безліч і оповідань-байок вислухано чимало. Вийшла добірка гір-билів, тобто – колишньої від Горбунова.За радянських часів керівниками футбольних федерацій у союзних республіках намагалися призначати. Формально, звісно, – обирати, тому що, згідно з правилами ФІФА, федерації футболу – організації громадські, і до їхніх справ не має права втручатися держава. Але в СРСР президентів федерацій повсюдно призначали, і ФІФА вдавала, ніби не помічала цього.
Призначили зазвичай людей, які за футбольними лаштунками вважалися весільними генералами – вони нічого, по суті, не вирішували, оскільки по-справжньому спортивними процесами керували глави відповідних відділів та управління Спорткомітетів – союзного та республіканського.
Але, траплялося, федерації очолювали, щоправда, недовго і сильні особистості. Такий був, наприклад, генерал Джінчерадзе, поставлений на федерацію футболу Грузії. Партійні та державні начальники авторитетами для нього не були. Він розмовляв із ними, як, втім, і з усіма, з ким зводило його життя, жорстко.
Однак безцеремонність Джинчерадзе якийсь час терпіли, бо у футбольних колах Грузії до нього ставилися з неприхованою повагою.
Одного разу, коли тбіліське Динамо вкрай невдало виступало у чемпіонаті Радянського Союзу, Джинчерадзе був викликаний на килим у ЦК Компартії Грузії, і якийсь заввідділом, який відповідав за розвиток спорту в республіці, навіть не запропонувавши генералу сісти, почав галасувати: У нас у Грузії стільки дитячо -юнацьких футбольних шкіл, а ви досі жодного Пайчадзе у них не виховали!..
Відповів Джинчерадзе моментально: А у вас на кожному розі партійні школи, але ви жодного Леніна не підготували!
Борис Пайчадзе – нападник Динамо Тбілісі (1936 – 1951), визнаний найкращим футболістом Грузії всіх часів, чиє ім'я з 1991 р. носить головний стадіон країни.
Володимир Ульянов (Ленін) – один із головних засновників партії більшовиків та керівників перевороту 1917 р., чиє ім'я до 1992 р. носив головний стадіон Союзу, Лужники.
Володимир Ульянов (Ленін) – один із головних засновників партії більшовиків та керівників перевороту 1917 р., чиє ім'я до 1992 р. носив головний стадіон Союзу, Лужники.
