Луческу як власник Кисельова

Цікаво, відколи Мірча Луческу подвизався на роль позаштатного кореспондента для Дмитра Кисельова? Чи він був ним усі десять років, проведених в Україні?

Ви не зовсім знаєте, про що я? Про інтерв'ю наставника донецького Шахтаря румунської преси, що нещодавно попався мені на очі. Про те, де наш Містер називає причину заворушень у Донецьку. Тут одні росіяни. Вони протестують через те, що була заборонена російська мова, – каже землякам очевидець.

Ось воно чо, Михайловичу? Так ось чому ви не зволите спілкуватися російською з місцевими журналістами. Утискають!..

Напевно, футбольному сайту можна було б пропустити повз таку нісенітницю. Вистачає і доморощених горе-політологів. Але ж Луческу зовсім не любить, коли на його слова не звертають уваги.

Іноді навіть тримає в облозі зануд, чомусь усі запитують про склад, тактику і, взагалі, чому команда вартістю 150 мільйонів безславно вилітає з 1/16 фіналу Ліги Європи. Але коли Містер хоче висловитися про інше, він каже: не ті запитання ставите. І ділиться ще однією фантазією. Але не дай боже її потрібні газети, сайти та канали потім не зроблять резонансною темою.

Втім, зараз не про це. А про те, що румунський гуру все менше зауважує, як пригощає пресу, м'яко кажучи, не зовсім справжньою інформацією. Скажімо, наш герой на блакитному оці може дорікати Динамо за відмову їхати до Криму на матч з Таврією, забуваючи про те, що це сімферопольці просили про перенесення гри до столиці та ще й добиралися туди за рахунок суперника.

Я б так ніколи не вчинив. Я б поїхав до Криму, щоб спробувати зберегти ситуацію нормальною, – храбрується Луческу у розмові з вірними румунськими інтерв'юерами, яким буквально кілька тижнів тому скаржився, що йому страшно їхати до Києва на матч із Динамо через Майдан.

А пригадаємо, як цей борець за фейр-плей запевняв нас, що його команда не образила, а насправді поважила гравців Норшелланда, не дозволивши тим забити відразу після всього відомого голу Луїса Адріано.

Я не просив гравців, щоб вони дозволили Нордшелланд забити відразу після голу Адріано. При цьому досвідчені гравці чудово розібралися у ситуації та дозволили супернику знову вийти вперед. Причому зробили так, щоб Нордшелланд не подумав, що дали їм забити спеціально. Адже навіть краще. Що ми ще могли зробити для них? – не червоніючи, пояснював Луческу один із найганебніших епізодів в історії Ліги чемпіонів.

Про змову суддів, УЄФА і донедавна ФФУ особисто проти Луческу я навіть не нагадую. Сам Мірча це чудово робить по сто разів на рік.

А ось чого від нього майже не почути, то це теплого слова на адресу України – ну тієї, що за межами бази Кірша та Донбас Арени. Та й про українців, з якими він живе пліч-о-пліч уже десять років, уже й не згадаєш, коли Луческу говорив щось добре. Ну якщо не брати до уваги того самого, що зарплату платить.

Український чемпіонат для нього – слабкий та неконкурентний, який заважає вийти на новий рівень та показати себе у єврокубках; Мірча чекає не дочекається об'єднаного. Від української збірної – лише проблеми: травми, втома, зайві емоції.

Ідеальний сюжет для спортивного блоку Вест тижня Кисельова. Може з такої нагоди Мірча Михалич навіть по-російськи заговорив би?