У Житомир повертається футбол

Відомий борець за справедливість Зая Авдиш взявся відродити житомирське Полісся



Зая Авдиш — знаний у футбольних колах діяч. Саме завдяки йому впродовж п'ятнадцяти років на Житомирщині був справжній футбол, що регулярно збирав заповнені вщерть трибуни центрального стадіону. Йому доводилося переживати часи скрути, інфляції, перебудови, не найкращі сезони. Але в клубі Полісся був незмінний капітан, що впевнено вів свій корабель крізь бурі та стихії. На жаль, хвороба на шість років списала його на берег.

Цього тижня заслужений тренер Росії та України відсвяткував день народження. А напередодні він зазирнув до столиці: його клуб Полісся активно готується до початку процедури атестації, жовтень уже не за горами, щоб фундаментально підготуватися до наступного сезону.

— Я народився 64 роки тому в Києві, — Зая Зедович не робить зі свого віку таємниці. — Родина в нас була простою, але багатьом двоюрідним братам і сестрам вдалося досягти певних висот у науці, військовій справі, у спорті. Коли мені виповнилося п'ять років, ми переїхали до Житомира, де й почав активну кар'єру футболіста. Потім були Середня Азія, Далекий Схід... Після тривалої роботи в Набережних Челнах я 1988 року повернувся на батьківщину, де був і тренером Полісся, і начальником, і президентом.

— Не страшно знову починати все спочатку?
— Не бачу в цьому нічого крамольного. Головне — довго не затримуватися в другій лізі, адже там дуже небезпечно — у цих клубів здебільшого хитке фінансування, через що можна швидко зникнути з футбольного обрію. Ми прагнемо завоювати увагу вболівальників і довіру інвесторів, а цього можна добитися лише вправною грою.

— Які першочергові проблеми доводиться нині долати?
— Вирішую питання оренди стадіону. За ним будемо повертати готель, заміську базу, починаємо упорядковувати трибуни.

Сьогодні сотні форумчан житомирських топових сайтів висловлюють абсолютну підтримку благородній справі відновлення футболу в краї. Отже, й ентузіазму на перших етапах не запозичати. Цього дня навіть ваші заздрісники бажають усього найкращого. Футболу бракує закоханих у нього людей.


Ярослав КРОХА, газета Український футбол