Молодий голкіпер «Дніпра» Андрій Лунін уперше отримав виклик до національної збірної України від Андрія Шевченка.
— Як ти відреагував на виклик Андрія Шевченка? — Я розумію, що це аванс, тож поки не знаю, як реагувати. — Ти в житті такий самий спокійний, як і на полі? - Думаю так. Мені приємно, що мене викликали до збірної, але я розумію, що треба ще багато працювати. - Тебе важко вивести з рівноваги? — Напевно, тяжко. Хоча всяке буває (посміхається). — У школі ти добре вчився? - Не погано. Але на перервах міг, як і всі хлопці, побитися. — Прохолодність — запорука успіху у воротарській справі? — Звісно, без цього важко. — У дитинстві твоїм кумиром, напевно, був Андрій Шевченко. Чи не так? — Взагалі, моїми кумирами були воротарі, але Шевченко був гордістю всієї нашої країни. Я їм, як і всі хлопчаки, не міг не захоплюватися. Найкращий футболіст світу, що тут можна ще додати. — Ти вже уявляєш першу розмову з головним тренером збірної? — Поки що про це не думав. Хоча чесно зізнаюся, коли він мене викличе, хвилювання точно буде. — Чи доведеться поміряти тиск? - Не думаю (посміхається). Але воно, напевно, підніметься. — На кого з голкіперів ти дорівнював у дитинстві і на кого дорівнюєш зараз? — У дитинстві — на Ікера Касільяса та Джанлуїджі Буффона, а зараз — на Мануеля Нойєра та Давида Де Хеа. Не можу, звичайно, не виділити й Андрія П'ятова, який уже багато років є абсолютно заслужено кіпером номер один в Україні. — У збірній із воротарями працює іспанський фахівець Педро Харо. У Дніпрі ти його не застав, але напевно чув про його вимоги. — Так, мені багато про це розповідали. Знаю, який у нього стиль роботи. Усі кажуть, що це добрий тренер. Мені буде дуже приємно з ним познайомитись. — Ти знаєш, що з приходом Андрія Шевченка збірна почала дуже ретельно ставитися до питання виходу з оборони, і в цьому процесі найактивнішу участь бере воротар. У Дніпрі у вас такі самі вимоги? — Загалом, так. У клубі від нас вимагають грати через пас, але у національній команді, гадаю, все це відбувається на вищому рівні. - Фахівці кажуть, що гра ногами - твій головний козир... — Та в мене поки що взагалі немає жодних козирів! Мені потрібно у всьому додавати. — У той же час ти іноді припускаєшся помилок на виходах. Приділяєш цьому компоненту більше уваги? - Намагаюся працювати. Найголовніше – грати на виходах, а не стояти у воротах. Так мені кажуть тренери, і я з ними згоден. Тож намагаюся виходити якнайчастіше. — У Дніпрі ти керуєш обороною, складеною переважно з молодих хлопців. У збірній доведеться в разі чого прикрикнути на досвідчених виконавців. Чи зможеш? — Я ніколи ні на кого не кричу, не любитель цього. Але треба керувати. Якщо я хочу чогось досягти, комусь щось довести, то мені доведеться підказувати всім, незважаючи на особистість.
