Цикл невигаданих історій продовжує Марк Рафалов (на фото) – метр радянського суддівського цеху. Відомий як еталонним арбітражем, а й видатним почуттям гумору. Сьогодні – автор кількох книг з історії радянського футболу, експерт, який регулярно виступає на сторінках багатьох засобів масової інформації.
У 1964 році тбіліські динамівці вперше стали чемпіонами СРСР і позбавили грузинські застілля модної до цієї події тосту: Живи доти, доки тбіліське Динамо не стане чемпіоном СРСР з футболу. Брали участь у цій перемозі судді чи ні, стверджувати не беруся, але судити на Кавказі завжди було справою непростою.Якось арбітр Іван Лук'янов судив матч у Баку, де Нафтовик грав якраз із тбіліським Динамо. Матч століття, кавказьке дербі та багато інших епітетів. Стадіон забитий повністю, трибуни біснуються. І раптом звідкись з натовпу лунає постріл з ракетниці, і кулю, що горить, вилітає на поле.
Лук'янов зупиняє гру, підходить до трибуни і голосно каже:
- Ще один постріл, і я гру припиняю!
На що йому у відповідь:
– Ара! Грай далі. Стріляти не будемо. Ракета більше немає!
***
Наприкінці 1980-х у другому дивізіоні виступала команда азербайджанського міста Казах. На суддів там не тільки чинився тиск перед матчем, а й навіть частенько били після гри. Не уникнув такої долі й один дуже відомий у ті роки арбітр міжнародної категорії.
Відразу після закінчення матчу, що завершився нічийним результатом, народні месники прикрасили його фізіономію величезним фінгалом. Розуміючи, що інцидент може набути небажаного розголосу, місцеві спортивні ділки запропонували судді у вигляді компенсації моральної шкоди десять тисяч рублів.
– Ми так усім даємо, якщо що трапляється, – заявили арбітру.
– Але ж я рефері ФІФА!
– Рефері ФІФА? Ну гаразд, дамо п'ятнадцять!.
Книга Таємниці радянського футболу. Автори – А. Зінін, Д. Смирнов
