Гравець збірної України Олександр Зінченко поділився своїми враженнями від матчу із Туреччиною (2:2) в інтерв'ю програмі «Головна команда».
— У першому таймі ми не побачили агресивного футболу у виконанні Туреччини, про яке ви говорили. Але побачили рішучість у грі збірної України... — Хочу зазначити, що у першому таймі ми непогано контролювали гру, епізодами чудово виходили з оборони через пас. Але в той же час було багато моментів, коли ми могли двома передачами обрізати їх чотирьох або п'ятьох гравців. Ми не використали своїх шансів, хоча могли забити більше. Щодо першого голу, який ми пропустили — вважаю, це моя вина. Не можна у таких ситуаціях просто викидатися на гравця. Ланцюг помилок привів до гола, але почалося це все з мене. Другий тайм був валідольний, особливо кінцівка зустрічі. Багато боротьби було. Я вважаю, що ми дуже притиснулися назад. Хоча все одно могли забити свій гол, використати якусь контратаку. Загалом гра вийшла важкою, ми змарнували свої три очки. — Здавалося, що гра була в руках збірної України, ви тримали нитку цієї гри. Що сталося згодом? - Я не знаю. Завжди кажуть, що 2:0 – слизький рахунок, але не відчувалося розслабленості. Пропустили гол у роздягальню зовсім непотрібний. Турки після цього помчали. У нас, може, у другому таймі була присутня нервозність, прості помилки припускалися. — Чи можна сказати, що перший пропущений м'яч став ключовим у цій зустрічі? - Ні, ми не маленькі діти, за рахунку 2:1 можна і треба було грати. Якби забили ще третій м'яч — гадаю, все було б набагато простіше. — Ваша заміна у перерві — це був тактичний хід та підкріплення до лінії оборони? Чи зі здоров'ям, можливо, виникли якісь проблеми? — Ні, все гаразд зі здоров'ям. Чисто тактичний хід, рішення тренерського штабу.
