Самір Насрі розповідає про свої виступи в Лізі чемпіонів, роботу з тренером-кумиром, адаптацію в Манчестері та відродження в «Севільї».
Про «Олімпік» Я був молодий, амбітний і налаштований на успіх. Звичайно, я був ще й талановитий, інакше не потрапив би до академії марсельського «Олімпіка» у віці дев'яти років. Але крім цього я хотів ще стати кращим, перевершити інших, тому й почав професійно грати у футбол уже о 17-й. Про «Арсенал» Мені завжди подобався Арсенал, тому що його тренував Арсен Венгер, а в команді було багато французьких гравців. 2004-го, коли я починав грати у футбол, за «Арсенал» виступали Анрі, Пірес та Вієйра, і за «Непереможними» стежила вся Франція. Венгер завжди був моїм кумиром, і я був радий нагоді попрацювати з ним. Не сумнівався у переході жодної секунди. Про «Манчестер Сіті» Цей клуб дав мені шанс здобути трофеї: чемпіонський титул, Кубок ліги та Суперкубок Англії. У Лізі чемпіонів, за винятком минулого сезону та виходу до півфіналу, успіхи у нас були досить скромні. Як гравець, я досяг прогресу дуже багато в чому, тому що виступав у команді з великою кількістю зіркових футболістів - доводилося їм відповідати. Я мав працювати на команду. У мене теплі спогади про «Сіті», адже там я пережив два дуже добрі сезони. Інші були настільки успішні, але допомогли мені стати стійкіше психологічно. Про «Севільї» Мені треба було повернути любов до гри. Минулого сезону я був травмований протягом шести місяців, так що скучив за футболом. «Севілья» виграла Лігу Європи тричі поспіль, а зараз виступає у Лізі чемпіонів. Команда також намагається пробитися у топ-четвірку «приклади», тож у спортивному плані це дуже цікавий виклик. Мені також дуже подобається спосіб життя та клімат у цьому місті.
