Півзахисник футбольного клубу Наполі Марек Хамшик у своєму інтерв'ю вкотре наголосив, що не має наміру залишати команду.
«Наполі пробився до плей-офф Ліги Чемпіонів, і це чудово. Все це завдяки чудовій грі у Лісабоні. Ми не розраховували на допомогу з боку київського Динамо, наша команда хотіла провести великий матч, покладаючись лише на власні сили. Вже в першому таймі ми могли забити, але вдалося зробити це тільки після перерви. То була перемога всієї нашої команди. Мені б хотілося віддячити вболівальникам за їхню підтримку в Португалії. Жеребкування? Є багато цікавих команд, але зараз не час думати про це, ми маємо сконцентруватись на чемпіонаті Італії. Мені не потрібна в контракті клаусула, оскільки я не маю наміру нікуди йти з Наполі. І тим більше не хочу робити це в стилі Ігуаїна чи Кавані. У мене були нагоди піти в іншу команду. П'ять років тому мене серйозно цікавив Мілан. Минулого року інтерес виявляв Ювентус. Але зрештою нічого не вийшло, тому що я відчував довіру з боку тренера та президента, і їм хотілося, щоб я залишився. У мене в контракті немає клаусули, бо ні мені, ні президентові це не потрібне. У Неаполі всі люди хочуть мені тільки найкращого, і я просто не зміг би звідси піти. Я не засуджую тих гравців, які покинули Наполі, їх можу зрозуміти. Але для мене було б найкращою річчю на світі виграти великий трофей саме з Наполі, а не десять трофеїв у якомусь іншому клубі. І я сподіваюся, що одного разу мені вдасться щось виграти тут. Можете запитати неаполітанців, чи вважають вони мене великим гравцем. Особисто я дуже гордий тим, чого досяг, і чого ще можу досягти тут. Я дуже прив'язаний до цього міста, щоб думати про звільнення. Тут особлива атмосфера. Словацький темперамент? Так, я залишаюся спокійним та стриманим хлопцем. У Словаччині ми організовані та суворі до себе. Отже, незважаючи ні на що, я залишаюся більшою мірою словаком, ніж неаполітанцем. А тут люди зовсім не люблять пунктуальність, але коли вони нарешті приїжджають на зустріч, то для них це неймовірна радість. Я живу не в самому Неаполі, а в Кастельвольтурно, це спокійне місто для такого спокійного хлопця, як я. Я можу побити рекорд Дієго Марадони? У будь-якому разі Марадона залишиться назавжди номером один. І бути позаду нього — це не так уже й погано. Якби я зміг щось виграти у складі Наполі, то міг би зробити ще один крок у його бік».
