Півзахисник "гірників" побував у гостях у редакції "СПОРТ bigmir)net".
До вашої уваги – найяскравіші моменти онлайн-конференції. Про збірну Бразилії – Потрапити до нашої національної команди досить важко. Тому що у збірній Бразилії дуже багато кваліфікованих футболістів, і на моїй позиції велика конкуренція. Звичайно, якщо колись мене викличуть захищати нашу збірну, я обов'язково це зроблю. Про збірну України – Якби я отримав запрошення змінити громадянство та виступати за національну команду України – із задоволенням погодився б. Тому що це країна з гарною культурою, країна, яку я навчився любити. Про новачків «Шахтаря» – Виокремлю Віктора Коваленка. Це футболіст, який дуже добре поводиться. Віктор гідний грати у стартовому складі збірної України! Ще зазначу Максима Малишева: він показує непогані результати. Думаю, у нього також велике майбутнє. Про курйози – Була смішна ситуація, пов'язана із Марсіо Азеведо. Він зовсім не говорить російською і, коли до нього підходить хтось, махає руками і кричить: «Не розумію, не розумію, не кажіть мені нічого!» Якось до нас підійшов привітатись інший бразильський футболіст і почав спілкуватися португальською. Азеведо одразу не зрозумів цього, тому почав відмахуватись і повторювати: «Не розумію, не розумію». Ми дуже довго сміялися. Про Мірча Луческу поза футболом – Він хороша людина, яка не має абсолютно ніякої зіркової хвороби. Я до нього ставлюся з великою повагою, тому що він старший і мудріший. А в побуті Містер може пожартувати, посміятися. Він веселий і усміхнений чоловік. Про адаптацію до українського футболу – Спочатку це дуже тяжко. Все залежить від кількох факторів. Неможливо бразильцеві швидко звикнути до українських холодів. Також тут сповідають агресивніший футбол. Тут усе по-іншому. На щастя, у мене період адаптації пройшов добре, і він тривав близько півроку. Про сніг – Якщо чесно, то це незабутні відчуття. В Україні сніг є, а в мене на батьківщині його нема! Тому будь-яка бразильська дитина, напевно, з дитинства мріє колись її побачити. Правду кажучи, я думав, коли його береш до рук, можеш довгий час тримати і він не розсипатиметься. Але насправді все виявилося зовсім не так. Як на іншій планеті! Про українське ім'я – Якби мені обов'язково треба було взяти українське ім'я, я обрав би Олександр Марлос. (Сміється). Про безлюдний остров – Я б узяв із собою туди сина, маму та футбольний м'яч! Про важку музику - Здебільшого бразильські футболісти не дуже люблять важкий рок, метал тощо. Я не виняток. Про порівняння з Дугласом Костою – Не можна порівнювати нас, бо ми граємо у різному стилі. Він дуже швидкий та різкий. Я ж наголошую на своїй техніку. Про суддівство в Україні та Бразилії – Єдина різниця, мабуть, у тому, що український суддя іноді не призначає штрафні та продовжує гру. За схожі моменти у Бразилії давали б картки.
