Беззмінний голкіпер Ювентуса та збірної Італії Джанлуїджі Буффон дав інтерв'ю виданню So Foot.
«Нойєр? Те, що він робить, я робив свого часу у складі Парми, якою керував Малезані. Нам вдалося виграти Кубок УЄФА, Кубок та Суперкубок Італії. У мене завжди була схильність до гри ногами. Втрачена італійська школа воротарів? На Апеннінах ви можете зробити безліч порятунків, але лише одна помилка буде смакуватися пресою протягом усього тижня, що може звести з розуму будь-якого голкіпера. За кордоном варти воріт помиляються, але при цьому ростуть, оскільки їхнім помилкам не надають такого серйозного значення. Той воротар, що хоче залишатися на вершині, повинен долати величезне психологічне навантаження. Депресія у 2003 році? Це може статися з кожним. У 26 років я зрозумів, як важко дається перехід до дорослого життя. Мені довелося випробувати безліч проблем, але я не став приймати ліки, оскільки вважаю, що людина не повинна бути залежною від чогось. Мені вдалося знайти вихід зі спілкуванням зі своїми друзями. Чемпіонат Європи 2004? Я підходив до цього турніру не в кращому стані. Перший матч із датчанами завершився нульовою нічиєю, і мені вдалося показати гарну гру. Той поєдинок допоміг набути впевненості та вирішити всі проблеми. У мій час футболісти вважали за краще влаштовувати святкові заходи, які ще більше гуртували команду. Сьогодні молодь цілими днями сидить перед екранами своїм комп'ютером чи планшетом і грає у футбольних менеджерів. Сучасна економічна динаміка дозволить за кілька років потрапити до Ліги чемпіонів якомусь не найуспішнішому клубу, наприклад, Норвічу. Для цього достатньо запросити до клубу групу арабських шейхів. Напевно, це порадує шанувальників, але не можна забувати про романтичну складову футболу, про старі традиції. Якщо мені запропонують переїхати в інший клуб із дворазовим збільшенням річного окладу, то я все одно залишусь у Ювентусі. Подібні речі змушують мене пишатися, оскільки вони мають важливе значення. Деякі цінності зараз видаються застарілими. Все, що мені хочеться грати на високому рівні до сорока років».
