Олександр Гладкий докладно розповів про всі деталі свого переходу до київського «Динамо» з донецького «Шахтаря».
- Дякую, що у першому матчі освистивали небагато, не так сильно, як я думав. Чесно кажучи, очікував, що буде набагато гірше. Негативних коментарів я не читав, але можу припустити, що могло бути написано. Кожна людина має свою думку. Якщо на все звертати увагу, можна збожеволіти. Головне, що я сам для себе вирішив, що хочу розпочати нову сторінку свого життя. Чудово розумів, що буде багато розмов, негативу. Але мені не 15 і не 20 років – морально був готовий до цього. - Після одного із товариських матчів на базі «Динамо» уболівальники вам також влаштували тест на моральну стійкість? - Так, у перерві відбулася жорстка розмова з ними. Дякую Олександру Шовковському, який підійшов і допоміг мені перевести діалог у спокійніше русло. Думаю, ми почули один одного. Чудово розумію фанів, але й вони мусять мене зрозуміти. Якщо є якісь питання, я ні від кого не ховаюсь і завжди готовий зустрітись та поспілкуватися. Вони не хотіли, щоб «Динамо» було для мене трампліном, аби перекантовуватися та перейти кудись далі, вимагали повністю віддаватися на поле. Я запевнив їх, що прийшов сюди не відбувати номер, а грати у футбол. - Коли ви вдруге повернулися до «Шахтаря», називали цю команду найкращою в Україні… - Так, я казав, що завжди хотів повернутися до цієї команди, я до цього йшов і прагнув, мрії збуваються. На той час так і було – «Шахтар» домінував в Україні. Останнім часом ініціативу перехопило "Динамо". Так, я виступав за "Шахтар", але це нормально. - Уболівальники цікавляться, чи поцілуєте ви емблему «Динамо»? - Прийде час – поцілую. - Чому ви вирішили залишити «Шахтар» у статусі вільного агента? - Не приховую, у мене були дуже добрі стосунки з Мірчею Луческу, він мені дуже допомагав, підтримував та довіряв. Після того, як він пішов із «Шахтаря», я для себе зрозумів, що треба щось міняти. - Щоправда, що Ребров давно хотів вас бачити у своїй команді та контактував з вами? - Для будь-якого футболіста найголовніше – щоб тренер на нього розраховував та бачив у своїй команді. Після того, як Сергій Станіславович сказав мені це і те, що я йому потрібен, я остаточно вирішив для себе, що хочу перейти в київське «Динамо». - У вас три конкуренти на позицію форварда - Мораес, Кравець та Теодорчик. - Коли я вперше перейшов до «Шахтаря», там було стільки ж нападників, якщо не більше. Я не боюся конкуренції, для мене це, навпаки, добре. Завжди вважав, що за її наявності футболіст лише додає. - Чому вибрали для себе сьомий номер? - Мені показали вільні, серед них була і сімка. Я чудово розумів, хто під нею грав раніше – не лише Шевченко, а й багато інших відомих футболістів. Припускав, що багато говоритимуть на цю тему.
