Захисник Зорі – про причини переходу з хайфського Маккабі до клубу з охопленого війною регіону.
- Андрій, що краще: грати в ізраїльському гранді, виходити на поле у груповому раунді ЛЕ чи виступати у міцному українському середняку?- Тяжке питання. З одного боку, на шальках терезів єврокубки, потенційна Ліга чемпіонів, а з іншого - своя, українська команда... Водночас у поточному сезоні "Зоря" пробувала себе у Лізі Європи. Протиснутися до групи не вийшло. Сподіватимемося на другу спробу, більш вдалу.
- З "Зорею" ви підписували контракт напередодні "Фейєноорда". Чим ви керувалися, погоджуючись на контракт із "Зорею"?
- Я знав, що луганці базуються у Запоріжжі. Моя дружина родом із Запоріжжя. Не чуже місто, як розумієте.
- Чи не лякало те, що Луганськ окуповано? Доля клубу невизначена, будь-якої миті може статися все що завгодно...
- Про це навіть не думав. Керівництво "Зорі" запевнило, що команда продовжує жити своїм життям, незалежно від воєнних дій. Так, ситуація неоднозначна, погана з погляду наших уболівальників, які не зможуть приходити на домашні матчі "Зорі", але про припинення існування клубу не йшлося. "Зоря" продовжує жити і, як бачите, дуже успішно.
- У фінансовому плані виграли при поверненні в Україну?
- Так. Умови в "Зорі" кращі, ніж були в Ізраїлі.
Matchday за матеріалами журналу Футбол
