Головний тренер "Сталі" Леонід Кучук:
- Леоніде Станіславовичу, сьогодні Карікарі оформив хет-трик. Відомо, що багато африканських гравців після таких матчів починають витати хмарах. Ви маєте спосіб повернути його на землю? - Ви трохи недооцінюєте африканських хлопців. Вони такі самі футболісти, як і наші. Я працював із багатьма дуже відомими африканськими футболістами, які відомі у всьому світі. І насправді вони дуже поступливі, якщо їх тільки не дуже багато. І якщо вони бачать якусь певну мету чи завдання, а наша мета зараз це перемога у будь-якій грі, ніби вона фінальна, тому я не думаю, що Карікарі зараз зловить зірку. Він грав у Європі – у Норвегії та Швеції, а там будь-якому футболісту, зокрема українському, буде досить складно. У цих країнах команди, як одна сім'я та Карікарі в цьому виховані. Адже я його вже давно знаю. Коли йому було лише 17 років, і в Україні не чули про такого футболіста, я його вже знав - їздив до Гани, переглядав його. Тому, коли прийшов у «Сталь», навіть здивувався, що він у нас. А я хотів його взяти до своєї команди, коли йому ще було 17 років. Тому нічого тут такого немає, гадаю, що зірочку він не зловить. - Другий тайм після нічийного першого команда виграла 3:0. Про що йшлося у перерві у роздягальні? - Перше це те, що ми трохи просідали і повільно розпочинали атаку, нас починали пресингувати і ми, доходячи до штрафного суперника, потім чомусь повертали м'яч своєму воротареві. Тому треба було грати швидше, і не давати супернику пресингувати нас. От і все. Тому не було якогось накачування, а було конкретне завдання та футболісти з ним впоралися. І ми не дозволяли супернику так грати, хоч обидві команди грали у дуже щільний футбол. Чому? Тому що саме поле не швидке. Коли поле не швидке, то у грі одразу багато єдиноборств. Коли воно швидке, від контактів можна уникнути. А сьогодні поле не швидке, воно гарне, зелене, але м'яч таки підстрибує. - У вас якісь питання до «Метеора» та якості газону? - Причому тут це? «Метеор» – це великі традиції, і я радий, що я на ньому. Тут люди ставали чемпіонами. Стадіон «Метеор»... ось я виходжу на поле – це як храм. Якщо комусь здається, що тут не можна грати у футбол, це не так. Просто рання весна ще трава не повністю зійшла, і тут немає такого підігріву. А пізніше поле буде швидке, особливо якщо його поллєш, і від цього футбол буде швидшим. А зараз більше єдиноборств. І тут хто краще в них виглядає, хто виграє підбирання, хто краще себе реалізує у таких ситуаціях, той і виграє матчі. А стадіон «Метеор» бачив таких футболістів, що Дай Боже, нам ще й побачити. Ось виходжу на брівку і одразу ностальгія з футболу. Стадіон – чудовий.
