Цикл невигаданих історій продовжує Віктор Прокопенко (на фото) – харизматичний бомбардир одеського «Чорноморця», потім «Чорноморець», який тренував. Останні роки життя був спортивним директором донецького "Шахтаря". Його раптовий догляд став втратою для багатьох футбольних людей в Україні.
Одеська футбольна дотепністьГрає дубль Шахтаря із дублем Чорноморця в Одесі. Рахунок 1:1, і одесити забивають гол. Диктор робить по стадіону офіційне оголошення: Гол – красень забив Журба, номер 11! Ось що таке Одеса!
***
Був випадок, Чорноморець зустрічався у Москві з Динамо ще у 1980-х. У "Динамо" тоді дуже хороша команда була: Добровольський, Кір'яков, Коливанов. Тож не дивно, що господарі вигравали 1:0. Раптом у середині другого тайму гасне табло. Але матч проходив у світлий час доби, тож гра тривала. Поруч зі мною сидів одесит. Він побачив, що сталося, і так важко зітхнув:
- Ой, табло зламалося! Аби наші хлопці не забули, який рахунок!
***
Коли я тренував Ротор, ми грали одного разу у Воронежі. І я сидів на лавці і почав сміятися, хоч ми програвали 0:1. Сусіди по лаві, мабуть, подумали, що в мене дах поїхав! Але насправді вони захопилися грою і не помітили, як диктор стадіоном оголосив заміну:
– Замість одинадцятого номера Рожина грає номер п'ятнадцятий Харін!
***
Але часом зустрічаються вбивчі оголошення як усні, а й письмові. В одній із українських військових частин я бачив плакат із портретом Усами. І під ним напис: Міжнародний терорист. Побачите його на території частини – негайно заарештуйте!
Теорія Тарасова та практика Лобановського
Коли я навчався у ВШТ, вчителі у нас були найсерйозніші! Один тільки Анатолій Тарасов, який викладав психологію гри, чого вартий! Він був уже важкий, ходив уздовж дошки в дивному одязі на кшталт римської тоги. На одній із лекцій каже:
– Загалом, якщо хочете чогось домогтися у професійному спорті, потрібно повністю присвятити себе цій справі.
Постояв трохи, кілька секунд, і додав, ніби про себе:
– Хоча і жінок залишати на старість – також неправильно.
***
Валерій Лобановський був дуже вимогливим до гравців, багато футболістів стогнали від його непомірних навантажень. Якось один із них не витримав:
– Та ви самі не краще за нас грали!
На що Валерій Васильович відразу відреагував:
– Ось тому такі футболісти, як Лобановський, мені сьогодні на хрін не потрібні!.
Книга Таємниці радянського футболу. Автори – А. Зінін, Д. Смирнов
